12/11/1940 − 21/01/2022

Любов Григорівна АВРАМЕНКО

КНИГА ВДЯЧНОСТІ
Слова вдячності від рідних, друзів та всіх, хто знав і мав нагоду спілкуватись − в дарунок родині на вічну пам'ять
21 січня 2022
АРХІВ
• 02
Стажування
З Нілою Василівною МАРІЙЧЕНКО (КУЧЕРЯВОЮ)
СПОГАДИ
У підготовці до видання
• 03

(для перегляду натисніть на блок з текстом)

Ірина ОДИНЦОВА
Бабуся Люба для мене − людина з великим люблячим серцем і доброю душею!
Уперше я зустрілася і познайомилася з Любов'ю Григорівною на дитячому майданчику в нашій Ялті, де я гуляла зі своїми молодшими синами, а вона була зі своїм улюбленим онуком Макарієм. Ми спілкувалися, і мені було так приємно і тепло на душі, наче я знала її все своє життя! ❤️ Ось так, з Першої розмови я відчувала любов і доброту, яку бабуся Люба дарувала оточуючим. Завжди і скрізь вона була немов Ангел-охоронець для свого онука...
Любов, радість, турбота, щира увага, підтримка, співчуття, милосердя, мудрість ... − у серці та душі бабусі Люби.
Любов…
Світла пам'ять! Царство Небесне!
Пам'ятаю, як ваша мама працювала з вашим батьком у центрі села у промисловому магазині. З повагою ставилась до своєї роботи. Потім працювала у шкільному буфеті... А найголовніше − те, що народила трьох дітей, а це велика праця: народити, виховати та вивчити, щоб були добрими людьми. Це треба пройти усю свою школу життя. І бути сильною духом жінкою, а ще мати терпіння не лише у побуті, а й у сімейному колі. Царство небесне вашій мамі.
Ваша мама запам'яталася, як акуратна у всьому людина: квіти в будинку в Різдвянці, біля будинку, дуже чуйна і добродушна жінка. Дуже любила свою родину, дітей, онуків. Коли за них говорила − світилися очі від щастя і гордості за вас усіх.
Знаючи велику частину вашої родини, можу сказати, що ви всі її дуже любили і всі внутрішнім світлом схожі на неї.
Мені вона теж подобалась. Така щира, справедлива, спокійна. І гарна..., прямо україночка. Не вистачало українського національного одягу. Це в мене такі асоціації...

У пам'яті − наша зустріч у Запоріжжі 2018 року. Мене запросила Світлана − вона тоді приїхала до мами в гості. Я Світланку навчала у другому класі. З того часу пройшло майже сорок років. І так склалось, що ми зустрілись саме вдома у Любові Григорівни. Скільки було радості, скільки спогадів!.. Ми не могли наговоритись із Світланою, а мамі хотілось розповісти своє... і про наболіле, і про радісне... Так і проговорили цілий день. І не наговорились...
Я пам'ятаю її очі, її голос, такий спокійний, тихий, лагідний... Такою вона мені і запам'яталась. І я дякую долі за цю неймовірну зустріч зі Світланою та її мамою.
Я встигла, я приїхала вчасно!..
Анна МАСЛЕННИКОВА
Дуже доброї душі людина! Ще б жити і жити!.. Завжди посміхнеться, спитає: "Як справи?". Завжди підтримає і пораду дасть.
Я завжди забігала, коли була у м. Ялті. Поговориш із б. Любою − і тепло на душі!..
Царство небесне!

Авраменко Любов Григорівна... Звучить якось пафосно, я звикла просто ''тьотя Люба''. Ми були знайомі давно, уже й не згадаю, з яких часів. Пам'ятаю, як вона працювала продавчинею в магазині промислових товарів. Ми ще зовсім малі були, у початкових класах навчалися, бігали до магазину. Там нас завжди привітно зустрічали, завжди могли дати добру пораду.

Пам'ятаю, як тьотя Люба працювала завідувачкою дитячого садочку. Мій молодший брат знаходився під моїм піклуванням, і я щодня його забирала додому. Він не міг вимовити "тьотя Люба" і говорив" тьоба Люба" :-) ... Не знаю чому, а пам'ятаю це досі.

Пам'ятаю шкільний буфет, найсмачніші тістечка і булочки. А ще тьотя Люба товаришувала з моєю мамою та й для мене завжди була добрим другом і порадником.

Так сумно писати " знала", "була". Я досі не вірю, що її вже немає з нами...

Така добра і світла людина була!

Любов Григорівну пам'ятаю як порядну, чемну, симпатичну жіночку. Завжди охайна, гарно вбрана, продавчиня "шляхового" магазину та шкільного буфету. Яке ж смачне морозиво вона продавала...😋
Добра, усміхнена, здавалось, не старіюча...

Царство небесне Вашій мамі. Хай земля їй буде пухом 😞.
Я пам'ятаю її як доброзичливу, щиру, працьовиту людину, яка завжди готова допомогти всім і кожному. У мене залишились лише приємні, теплі спогади про твою люблячу і ніжну матусю.
Царство їй небесне, а твоїм рідним щасливої долі.
Є ж люди на Землі, від яких віє добротою та чуйністю - і саме такою була Любов Григорівна! З нею завжди було приємно поговорити, і для цього навіть не треба було шукати якихось тем. Достатньо було просто побачити, як усміхається при зустрічі Любов Григорівна, і ми самі починали розмірковувати про погоду та новини, про дітей та просто про життя.
Згадуючи всі чудові моменти з нею, хочеться зробити окремий розділ у альбомі моєї пам'яті, адже дивлячись у ті великодушні очі, було важко відірватися від наших душевних, побутових міркувань із нею.
Вона була добра жінка, з великим серцем і чистою душею, яка завжди вислухає, допоможе, порадить чи переконає!
А її тонкі риси обличчя, добрі очі і хустка, яку вона завжди носила, робили її незабутньою жінкою!
Люба Григорівна була доброю людиною.
З нею я могла спілкуватись годинами: говорили на різні теми, не відчуваючи різниці у віці.
Це будуть спогади дівчинки 13−15 років. Для мене тоді тьотя Люба − продавчиня в магазині. Це я зараз можу додати, що за прилавком стоїть жінка, завжди в ідеально білому халаті, привітна, уважна, добра, але очі такі сумні і виснажений вираз обличчя...
Мене мама регулярно посилала до крамниці купити хліба. Зайдеш, привітаєшся, навіть коли черга, тьотя Люба завжди запитає, як справи, чи все гаразд в школі, запитає, посміхнеться і очі на хвильку стануть, по-материнському, теплі... а коло неї з-під прилавку, блищали допитливі очки її маленької, ну, може, рочків п'яти, доньки Світланки...
Бачились ми з нею лише в магазині: інколи вона була веселою, а інколи її очі були червоними, може втомленими, а може заплаканими... Для дівчинки-підлітка тоді було не просто розібратися в таких питаннях... Але я тоді вже добре розуміла, що жінкам дуже тяжко жити в селі, тримати в порядку оселю, вести господарство, виховувати трьох, а у тьоті Люби було троє діток, 2 хлопчики і дівчинка... Уся робота завжди лягала на плечі жінок, а ще треба було працювати чи то в колгоспі, чи в магазині, так, як працювала тьотя Люба. Я ці спогади пронесла через все своє життя і вони завжди теплі...
Вона вже пішла... Царства їй Небесного, але доти, доки пам'ять про неї жива, то і вона живе. Пам'ятайте про свою маму, бабусю − і вона житиме в ваших серцях і буде вашим Янголом-охоронцем.
Ваша мама була світлою і доброю людиною.
ВІДЕОДАРУНКИ
• 04
Від онука
Від онука
ДОДАТИ СПОГАДИ
• 05
Дуже просимо вас, хто спілкувався з нашою мамою (особливо останнім часом), пригадати: про що вона турбувалась, чому раділа, чого чекала, про що мріяла, чи відчувала себе щасливою... Може, згадаєте які цікаві моменти?.. Уклінно дякуємо!
Email
Прізвище та ім я
Телефон
Ваш спогад
Ваш спогад
Ваша світлина
Завантажити
Інша світлина
Завантажити
Підпис світлини
Відео
Завантажити
Назва відео
Натискаючи цю кнопку, Ви погоджуєтесь, що Ваше прізвище чи псевдонім, текст, світлини і відео будуть розміщені в цій книзі. Ваші персональні дані не поширюються, а використовуються виключно для комунікації з Вами.
ЛИСТ РОДИНІ
• 06
Email
Прізвище та ім я
Телефон
Ваш лист родині
Ваша світлина
Завантажити
Інші світлини
Завантажити
Відео
Завантажити
Натискаючи цю кнопку, Ви погоджуєтесь, що Ваше прізвище чи псевдонім, текст, світлини і відео будуть у публічному доступі. Ваші персональні дані не поширюються, а використовуються виключно для комунікації з Вами.
КОНТАКТИ
• 07
ПОДІЛІТЬСЯ
З ДРУЗЯМИ
• 08

© CENTER FOR INNOVATION MANAGEMENT


Company in EU: SIREN identifier 902 251 023,

(APE) 7220Z Research and development in the humanities and social sciences


Усі права захищені. Використання матеріалів без дозволу власника сайту заборонено.